Три історії незламності українок, які йдуть до своїх мрій

 

Всеукраїнський проєкт «Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво», що здійснює підтримку ВПО і проводить навчання та менторингову підтримку із профорієнтації та підприємницької діяльності, випустив нещодавно першу хвилю учасників.

«Сотні людей, що звернулись до проєкту, пройшли через вимушену зміну місця проживання, втратили роботу, змушені були припинити діяльність бізнесу. Але вистояли, і знову стають на ноги. Сьогодні хочемо поділитись історіями трьох наших випускниць. Одна з них заснувала соціальне підприємство, інша – створила власний бізнес з навчання, а третя – змінила професію і успішно влаштувалась на роботу», — коментує керівник проєкту «Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво» Наталія Дзюба

Наталія Дзюба

Першою хочемо познайомити вас із неймовірною людиною з величезним серцем та надсильною волею – Валентиною. Вона – мама особливої дитини, волонтерка, а зараз, завдяки проєкту – соціальна підприємниця.

«Війна застала нас в місті Енергодар Запорізької області. Четвертого березня нас взяли в окупацію Я влаштовувала збори, і ми збирали продуктові пакети та медикаменти і роздавали їх людям безкоштовно, тому що ціна однієї пачки простої крупи доходила до 100 грн», − згадує Валентина Пашкіна.

Бізнес-ідея, з якою вона прийшла на проєкт – соціальна їдальня, справа зовсім не випадкова. Валентина християнка, і їй завжди хотілось нагодувати голодних та вилікувати хворих. Ще в Енергодарі вони з чоловіком мріяли відкрити таку справу, а коли приїхали до Одеси − одразу знайшли однодумців. Почалася реальна робота. Спочатку це була їх власна ініціатива, на кошти, що збирали з небайдужих. Потім справу підтримали і місцеві ресторани та кафе.

«Проєкт надав крила! Я хочу бути тим гвинтиком у команді, який вміє забезпечувати фінансування, організовувати команду. Зараз ми вже відкрили центр реабілітації, соціальну столову – та в планах відкрити центр допомоги людям із посттравматичним синдромом і соціальну кімнату для дітей з інвалідністю, кімнату адаптації, де б ми могли пояснювати батькам здорових дітей, що діти з особливостями − такі самі члени суспільства, як інші люди. Я бачу в цьому високу потребу», – ділиться планами та досягненнями учасниця.

Команда проєкту та тренери

Під час проєкту пані Валентина разом із однодумцями зареєстрували офіційний благодійний фонд, на базі якого і відкрили соціальну їдальню в критому приміщенні. Вона функціонує та приймає вона близько п’ятдесяти людей за день.

«У світі багато одиноких та нещасливих людей. Хочеться, щоб їх було менше. Якщо ми можемо хоч якось допомогти їм – ми раді це зробити», − каже Валентина.

На проєкті жінка змогла перейти від ідеї до реальних дій. Ментори проєкту допомогли їй опрацювати стратегію та бізнес-план соціального підприємництва та грантової підтримки. Тепер Валентина має усі інструменти як діяти далі та бути стійкою попри все.

Друга історія присвячена неймовірно цілеспрямованій, енергійній і талановитій жінці, яка змогла, незважаючи на війну, знайти свою бізнес-ідею та відкрити власні курси з написання грантових заявок.

Ольга – педагог-методист, керівниця БО «БФ «Магія добра», до війни працювала в рідному місті Нова Каховка та активно займалася волонтерською діяльністю. Війна застигла їх з сином в рідному місці. Перші два місяці окупації - активна волонтерська діяльність. Але безпека життя наштовхнула на інші рішення. Польща, віддалене керування проєктом з надання гуманітарної допомоги мешканцям рідного місця.

Ольга Марковець

«За час діяльності я відкрила молодіжний простір в громаді, реалізувала декілька грантових програм, надавала консультації та проводила тренінги з реалізації грантових проєктів. З першого вересня переїхала до міста Київ, де влаштувалася на роботу керівником з розвитку та інновацій і, по сумісництву, старшим викладачем з інформаційних технологій в Академію праці, соціальних відносин і туризму. Це була моя мрія вже декілька років», − ділиться Ольга.

Про проєкт дізналася з Facebook і одразу зрозуміла, що це її шанс реалізувати свою мрію та відкрити власну справу. Не вагаючись, подала заявку: «Ідею я вирощувала вже більше півроку, бо дуже часто надаю безкоштовні особисті консультації командам, громадським організаціям, та й сама за цей час вигравала гранти та програми, − розповідає учасниця проєкту, − я не прогадала, бо отримала такі життєво-необхідні знання та практику, що впевнено запустила власні курси з написання грантових заявок та реалізації проєктів» − стверджує Ольга Марковець.

«Унікальність курсу, який я обрала, сам концепт підтримки менторів, наповненість практикою тренінгів та високий професіоналізм тренерів. Я, як методист, змогла одразу оцінити рівень та якість методології та концепції програми», − ділиться вона.

Жінка каже, що з війною вона пройшла етап повного обнуління, причому одразу по всіх «фронтах». Навіть залишившись абсолютно без нічого та нікого, вона змогла адаптуватися, навчатися, заробляти, створювати, зростати в кар’єрному плані, та надихати своє оточення на спільне створення соціально-важливих проєктів для суспільства. Вона вважає, що зріла віра та доросла позиція сприйняття життєвих обставин, чисті наміри, та здоровий спосіб життя, дають не тільки стійкий ефект психологічної стабільності, але й притягують в її життя людей та обставини, завдяки яким вона може розкривати свій потенціал.

Третя героїня — дуже цілеспрямована жінка з Херсону, матір, що нещодавно вийшла з декрету, яка опинившись у великому місті не тільки знайшла бажану роботу, але й змінила ставлення до працевлаштування в цілому та склала вступні іспити до ВУЗу на нову спеціальність «Психологія».

Римма до війни мешкала в Херсоні, але після окупації міста та житті у родичів в Івано-Франківську, до жінки прийшло розуміння, що додому вона повернеться не скоро, а жити треба тут і зараз.

Римма Довгопол

«Переїхали до Києва, влаштувались, та через деякий час я почала шукати роботу. Складність була в тому, що останні шість років (після народження дитини) я не працювала і це дуже негативно впливало на мою самооцінку. Я не розуміла як мені, приїхавши з маленького містечка з досить великим розривом, влаштовуватись на роботу у великому місті», − ділиться учасниця проєкту.

Вона чітко зрозуміла, що хоче змінити напрямок роботи. Пані Римма почала шукати спеціалізовані курси, в соцмережах натрапила на оголошення про проєкт та одразу зареєструвалась та пройшла відбір.

«Загалом від проекту, очікувала роз'яснення, як правильно писати резюме та спілкуватись на співбесідах. Але я не очікувала отримати навчання такої високої якості. Всі мої сподівання не те що задовольнили, а перевершили. Кожен тренінг настільки мотивуючий, що хотілось діяти відразу. І я діяла. Я написала резюме і супровідний лист. Прослухала тренінги стосовно того, як спілкуватись на співбесідах, як себе презентувати. З цим у мене була особлива проблема, внаслідок самооцінки. Далі були зустрічі з ментором та психологом, і це було щось неймовірне!» − розповідає Римма Долгопол.