В Історичному музеї КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник» відкрилась виставка «Вироби давньоруських ремісників XI- ХІІІ ст»

 В Історичному музеї КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник»  відкрилась виставка «Вироби давньоруських ремісників XI- ХІІІ ст». Експозиція знайомить відвідувачів з археологічними знахідками – виробами найдавніших ремісників ХІ-ХІІІ ст. Серед яких:  пряжки, накладки бронзові, фібули, підвіски, шпилька, каблучки, браслети ХІ-ХІІІ ст, скроневі кільця, хрестики з емаллю, намистини ХІ-ХІІІ ст.

Історична довідка: Слов'яни від найдавніших часів знали примітивні ремесла, що служили щоденним потребам: як обробляти дерево, шкіру, робити полотно, виробляти посуд. У Київській Русі найпоширенішими його видами були залізоробне, гончарне, ювелірне, ткацьке виробництво. З розвитком культури ремесла щораз удосконалювалися під впливом культурніших сусідів, а від Х ст. став переважати вплив Візантії. Особливого високого рівня розвитку в Київській Русі досягло ремісниче виробництво. Воно було багатопрофільним, а ремісничі майстерні –спеціалізованими. Існувало понад 60 різних спеціальностей. Центрами ремесел були міста. Міське ремесло відрізнялося від сільського складнішим характером виробництва і вищою якістю виробів. Великої слави зазнали давньоруські ювеліри, їм були відомі всі технічні прийоми, які знали майстри передових країн тодішнього світу. Вони володіли складною технікою черні, фігурного литва, перегородчастої емалі, створювали справжні шедеври художнього ремесла. Різні оздоби з міді, срібла: накладки, скроневі підвіски, фібули, каблучки, браслети. Прийняття християнства і будівництва церков сприяло розвитку предметів церковного вжитку: хрести, дзвони. Прикраси виготовляли способом тиснення, волочіння дроту. Досягло високого рівня і склоробне виробництво. Зі скла робили прикраси: намистини, браслети. Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Асортимент виробів із заліза налічував близько 150 назв, а давньоруські ковалі опанували всіма відомими тоді технічними й технологічними прийомами його обробки: гартуванням, інкрустацією.

Джерело: преслужба КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник»