З історії археологічних досліджень КЗ КОР "Вишгородського історико-культурного заповідника"

 

ХІХ ст. можна вважати початковим етапом археологічних досліджень Вишгорода, пов'язаним із зацікавленістю київської інтелігенції старожитностями міської округи. Звичайно, археологічна наука тоді перебувала на аматорському рівні.  

Павло Свіньїн, котрий відвідав Вишгород у 1825 р., згадував про любительські розкопки в 1819 р. «однією зацікавленою особою» (очевидно – поміщицею Ганною Турчаніновою) одного з великих курганів, найближчого до тогочасного села, під час яких було знайдено людські кістки та вугілля разом зі стременами та «ефесом» (руків’ям меча). Микола Закревський ініціатора розкопок не називає, проте вказує іншу дату – 1814 р., зазначаючи, що розкопано кілька високих курганів. Тоді ж «батьком» київської археології Максимом Берлинським за сприяння Г. Турчанінової було розчищено залишки церкви свв. Бориса і Гліба та вперше описано характер її фундаментів.  

Збереглись відомості про курган Хрещатий, розкопаний професором київського університету Олексієм Ставровським у 1845 р. Про місцезнаходження кургану відомо лише, що він розташовувався по дорозі в Межигір’я, тобто десь на північно-західній окраїні сучасного Вишгорода. Відомості про хід робіт є доволі суперечливими: можна лише констатувати, що були знайдені спалені рештки людини та коня. Надзвичайно важливим є документ, нещодавно знайдений Віталієм Козюбою в Центральному державному історичному архіві України, а саме – лист самого О. Ставровського до київського військового губернатора Дмитра Бібікова, в якому сам ініціатор розкопок досить докладно описує їх перебіг. Уточняється місцезнаходження кургану: «при самом выезде из Вышгорода» (як видно з карт ХІХ ст., північна межа тогочасного села проходила приблизно на початку нинішньої вул. Ватутіна, в районі перехрестя з вул. Семена Палія). Насип мав висоту 12 аршин (8,5 м) при довжині окружності 180 аршин (128 м; отже, діаметр становив близько 40 м). Це робить його одним із найбільших давньоруських курганів, близьким за розмірами до знаменитої Чорної могили в Чернігові. 

В тому ж листі до губернатора Бібікова О. Ставровський повідомляє про розкопки ще одного кургану, так званого «Малого», не залишивши жодних даних про його локалізацію. Тут також були виявлені перепалені кістки людини та коня. 

Перед будівництвом нового кам’яного храму в 1860 р. було повністю розкопано фундаменти Борисоглібської церкви.  

Два кургани в урочищі Костина нивка, а також один насип в урочищі Батишева могила, були розкопані знаменитим українським істориком Володимиром Антоновичем в 1874 р. Тут були виявлені християнські поховання без інвентарю, орієнтовно датовані ХІ ст. Розкопки були приурочені до ІІІ Археологічного з’їзду, що проходив у Києві. Під час візиту до Вишгорода учасники з’їзду під керівництвом одного з засновників Російського Археологічного товариства Олексія Уварова ще раз розкопали залишки фундаментів Борисоглібської церкви. 

Дослідників ХІХ ст. цікавили виключно курганні старожитності та рештки Борисоглібського храму, а процес розкопок вони сприймали як пошук реліквій. Проте, ці роботи заклали фундамент для сучасних наукових досліджень, котрі розпочалися в 30-х рр. ХХ ст.

Мал.1. - Максим Федорович Берлиинський (1764–1848);     

Мал.2 - Володимир Боніфатійович Антонович (1834–1908); 

 Мал.3 - курганні насипи на карті Вишгорода 1848 р.:   

1 – курган на місці сучасного кладовища;   

2 – курган Хрещатий;   

3 – курган Варавина могила;   

3-а – могильник Костина нивка;   

4 – курган Батишева могила;   

4-а – могильник Могилки в Ставках;   

5 – могильник на садибі Дорошенка.